Стажування у Варшаві очима художника

Громадський Простір

Центр гуманістичних технологій Ахалар за підтримки NED та фонду Ч.С. Мотта і Slovak AID у рамках програми «Територія розвитку» надав можливість десятьом учасникам з 23 до 27 червня отримати польський досвід – культурний, соціальний, гуманістичний, що полягав у проведенні паралелей між реаліями українськими і польськими.

Щодня – по декілька зустрічей, що спонукали до нових думок і переосмислення вже відомого. Кожний шукав відповіді на свої питання …

Деякі учасники стажування сприймали інформацію з олівцем у руках, тому описати всі події, що відбувались у Варшаві довелося не тільки за допомогою нотаток і світлин, а й малюнками у блокноті…

Galeria Apteka Sztuki

День перший

– настав дууууже рано і вже о 5 ранку невеличка група на вокзалі Варшава Заходня шукала пригод …

 

пізніше відбулась перша зустріч з Мартою Скеровською – Fundacia Dzieci Niczyje, яка займається правами дітей, має багато міжнародних партнерів та консультаційних центрів за межами Польщі. Багато візуальної інформації, а саме – постерів, що мають на меті привертати увагу до проблем насильства над дітьми, безпеки в Інтернеті, взаємовідносин між дітьми і батьками. Постери вражають своєю лаконічністю і знаковістю. Проблема візуальної культури, яка є в Україні, здається, відсутня в Польщі. Всі плакати, які можна побачити на вулицях Варшави, зроблені професійно і викликають почуття, що гарний дизайн – не рідкісна тварина у просторі міста..

В цей же день побували у Гельсінському фонді з прав людини, що був приймаючою стороною нашої групи. Втомлені, але задоволені «студенти» !

День другий

Схожий на яскраву клаптикову ковдру – почався з відвідин Українського дому у Варшаві – повстяна книгаАліни Потемської на стіні створила настрій на цілий день – відповідно і малюнки у блокноті ставали все яскравішими… Подяка «жителям» Українського дому за їх гостинність!

Портрет Оксани Денисюк

В цей же день відвідали дуже затишну бібліотеку Przystanek Ksiazka (Зупинка «Книжка»), де гостинна пані Katarzuna Urbanowicz (Катаржина Урбановіч) ділилася досвідом роботи своєї бібліотеки. Основна різниця, що відразу впала в око між бібліотекою в Україні і в Польщі – це сучасний дизайн приміщення, відсутність дверей між зонами, відчуття невимушеності – приємно сидіти на підвіконні у бібліотеці і насолоджуватися улюбленим читанням…

А ввечері була змога попрацювати над поняттям конфлікту і психології його вирішення разом з Агнешкою та Томашем із Polskie Towarzustwo Psychologii Procesu, то ось ми й попрацювали…

День третій

Оскільки «студенти» все краще і краще орієнтувалися у просторах Варшави, ставали все самостійнішим і самостійнішим… (але іноді чомусь виникали суто технічні питання) – зібрати групу в точно призначений час ставало все важче, але всі ДУЖЕ відповідально поспішали на місце зустрічі і тому ніхто не загубився і не поїхав, наприклад, у Kocie Gory (Котячі гори)

До речі, про плакати – Польща – країна плакатів – це клондайк чудових художників-дизайнерів, тільки поки що я не знайшла, де вони ховаються…

В цей же день була тепла і цікава зустріч з Агнешкою Комаровською, директором Східноєвропейського демократичного центру, людиною надзвичайно діяльною, тому й вийшов такий портрет!

Ввечері ми опинилися в Планетарії в Центрі Коперника, а потім в садах бібліотеки Університетської у Варшаві – сказати слід прямо – це консульства раю на землі!

День четвертий

Ми потрапили в чудову галерею – Galeria Apteki Sztuki … що відкриває свої двері для людей з обмеженими можливостями. Тут вони працюють і тут зустрічаються з роботодавцями. Особлива атмосфера творчості і легкості …

Також в цей день ми потрапили до королівського парку …

А ввечері зустрілись з Мачеем Новіцьким, директором кінофестивалю WATCH DOCS.

Він розповідав про фільми і фестиваль, вдалось побачити деякі фільми з програми – можна було б дивитись і дивитись

… але… час спливав і ми намагалися встигнути все
За останній –

День п’ятий

Приблизно на такому супер-самокаті ми провели останній день у Варшаві .. встигли побувати у Національному музеї, побачити оригінали Малевіча, Леже, Катерини Кобри, Гріса, двічі не потрапити в Ляльковий театр, в 145-й раз помилувалися чудовими плакатами на вулицях Варшави, порозмовляти корейсько-польською, побігати по вулиці Новий Світ – вздовж президентського будинку, послухати грузинських музикантів – ах ! і таки поїхати додому…

І все це – завдяки організації Ахалар! Ура! Величезна подяка розміром з 25 малюнків з Польського блокноту!

Далі буде!

 

Автор : Олена Загребіна для Громадського Простору