ОБЕРЕЖНО! ”е-Демократія” від “КМУ та партнерів”

IT для потреб і розвитку громадянського суспільства безпосередньо відноситься до моєї діяльності, отже із зацікавленістю відвідав регіональну презентацію і обговорення драфту концепції з групою організаторів в Одеському хабі. Робив собі нотатки, отже мої враження:

І. По-перше важливо визначитись чи є потреба в будь-якому державному регулюванні цієї сфери, тому перше ж запитання під час обговорення: які негативні наслідки нас чекають у наразі, якщо цієї концепції від КМУ не буде зовсім? Почув 2 варіанту відповіді навіщо потрібна ця концепція: 1) необхідність далі рухатись для розвитку е-демократії; 2) Україна має міжнародні забов’язання з розвитку е-Дем за ініціативою “Відкритий Уряд” на 2016-18.

1. Давайте розберемось що за “Відкритий Уряд”. Знайшов такий україномовний сайт ініціативи Відкритий Уряд, http://www.ogp.gov.ua/content/про-ініціативу там все завмерло на планах 2014/2015. Далі знайшов міжнародний сайт цієї ініціативи https://www.opengovpartnership.org Там йдеться саме про Government, і на головній сторінці можна побачити 4 стовпа: Accountability, Technology & Innovation, Citizen Participation, Transparency, не знайшов жодної згадки про e-Democracy. Розгорнуті крітерії є тут https://docs.google.com/spreadsheets/d/1kRgVWEjPpqlpD8zBXhNA4Ih3wIWwL0JH9aWTuZn8J2E/edit#gid=869039115 і знову жодної загдки про e-Democracy. Тобто ні про яку e-Democracy не йдеться (і мабудь не може йтися в межах Governance та e-Gov тобто виконавчої гілки влади), а використовується інший термін – Citizen Participation (е-Participation), що є цілком логічним з огляду на саму ідею Відкритого Уряду.

2. На відміну від міжнарожної спільноти Відкритого Уряду термін “е-Демократія” раптово виникає у плані дій з впровадження ініціативи “Партнерство “Відкритий Уряд” у 2016—2018 роках (розпорядження КМУ № 909-р від 30.11.2016). Що цікаво: прес-служба Геннадія Зубко, Віце-прем’єр-міністра того ж дня публікує новину про План Дій, та надає перелік важливих напрямків плану дій, які стосуються саме Governance, тобто в межах компетенції Уряду – і серед них жодної згадки про “е-Демократію”   http://www.kmu.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=249540341&cat_id=244274160  Захід “Забезпечення розвитку електронної демократії” додано останнім пунктом на останній 22-й сторінці. Хто ж саме вирішив причепити “e-Democracy” до “Open Government Partnership”? На мій погляд перелік зацікавлених організацій можна занйти саме серед виконавців, це: Програма “EGAP”, Центр розвитку інновацій Національного університету “Києво-Могилянська Академія”, громадські організації “Центр політико-правових реформ”, “Електронна демократія”, “Центр політичних студій та аналітики “Ейдос”, а також “Державне агентство з питань електронного урядування” що є партнером тієї ж “EGAP”, і скоріш за все і забезпечило включення цього останнього пункта до плану КМУ.

3. ОК, може і не має міжнародних забов’язань щодо ровзитку саме “е-Демократії”, але виявлена настільки важлива потреба/обгрунтування, що і грець з ними з тими неіснуючими обов’язками? Добре, давайте розберемось, чому ініціатори вважають за необхідне розвиток саме “е-Демократії”. Відповідь під час обговорення можна вважати не зовсім вдалою, дивимось про що пишуть автори в драфті запропонованої концепції. А там є тільки це обгрунтування:

 “Результати дослідження, проведеного в лютому 2015 року Київським міжнародним інститутом соціології, засвідчили, що більшість (71% респондентів) українців зацікавлені у взаємодії з органами влади, проте відповідно до отриманих да них лише 19% опитаних використовують інформаційно для взаємодії з владою”.

Пані та панове, це все! Це все обгрунтування, на якому далі вибудовується значний перелік необхідних дій 4-х розділів, в т ч з “формування нормативно-правового забезпечення розвитку електроної демократії”, “ресурсне забезпечення” і т.д. Самі оцінюйте рівень наведеного обгрунтування, але на мою думку на його підставі держагенство мало б додати 1-2 пункта до програми з e-Government і все.

4. Гаразд, ну не знайшли автори належного обгрунтування, так може йдеться про ДУЖЕ важливе надбання для подальшого демократичного розвитку? Підтримаю думку, що визначення демократії за типом носія (електронна, паперова, наскальна і т і) є досить дивним якщо не кумедним. Мені якось зручніше типологія за принципами: пряма чи представницька, чи навіть делегована, а далі то вже питання типології інструментів, які обумовлюють певні можливості та обмеження. Це жоднім чіном не заважає нам разом уважно переглянути, а що саме саме нам пропонують під терміном “е-Демократія”:

“електронна демократія – демократія, для якої ефективність демократичних інститутів, демократичних процесів і поширення демократичних цінностей значно підвищується за умови застосування різноманітних інструментів, що базуються на максимальному використанні інформаційно-комунікаційних технологій”. 

Оскільки з перших же слів йде посилання на термін “демократія” доречно навести що саме тут мають на увазі автори:

“демократія – організація життєдіяльності суспільства (окремої соціальної групи), що базується на методі колективного прийняття рішень, який передбачає рівне право всіх членів суспільства на участь і рівний ступінь впливу на всіх етапах процесу прийняття рішення та його виконання за умови створення рівних можливостей для обміну думками, доступу до всієї необхідної інформації, участі в оцінці та відборі альтернативних варіантів рішень і в остаточному голосуванні”. 

ІІ. Саме тут закінчуються навкологрантові ігри, і починається ОБЕРЕЖНО для всіх патріотично налаштованих, в т ч неформальних груп, які фактично змусили країну змінюватись та уважно стежать за наявнимі загрозами. Дуже важливо зрозуміти чому, отже докладніше.

5. Серед різноманітних організацій, які безпосередньо займаються розвитком Інтернет який ми знаємо, найбільш впливовими можна вважати глобальні ICANN та ISOC (Internet Society Organization). Так склалося, що з ISOC маю досвід співпраці (до речі саме за темою е-участі: ініціатива нашої команди була визначена ISOC однією з найкращих в світі для розвитку громад за допомоги Інтернет), і це поки що єдиний український проектний кейс з ISOC. За результатами всіх основних тенденцій в світі, що впливають на розвиток та використання Інтернет ISOC створює щорічний звіт, ось пряме посилання на звіт за минулий рік https://www.internetsociety.org/globalinternetreport/2016/wp-content/uploads/2016/11/ISOC_GIR_2016-v1.pdf який Кеті Бруан, Президент та СЕО, починає зі слів:

“Today we are at a defining moment in the evolution and growth of the Internet. We face a situation where we risk undoing all of the progress we have made over the past three decades” (Сьогодні ми перебуваємо в вирішальний момент в еволюції і росту Інтернету. Ми стикаємося з ситуацією, коли ми ризикуємо погубити весь прогрес, якого ми домоглися за останні три десятиліття).

І далі майже весь звіт присвячено data breaches (витоку даних) та його наслідкам. Може хтось розуміється про війну Росії з Україною в кіберпросторі, хтось чув про гучні звинувачення Трампа та вплив на результати волевиявлення за результатами кібератак та використання ІСТ, то в звіті  ви знайдете також вражаючу статистику. Коли авторитетні фахівці Інтернет спільноти попереджають про найбільший рівень data breaches за всю історію Інтернету та ризик погубити всі наявні досягення, коли країна фактично знаходиться в стані кібервійни, розбудова е-Демократії може мати вкрай негативні наслідки та викликає певні побоювання. Вважаю це розуміють всі міжнародні учасники Партнерства Відкритого Уряду, які обмежуються “участю” в сенсі врдяування; мабудь тому ми і не знайшли згадки про е-Демократію на їх офіційному сайті.  До речі, останнім часом кібербезпека викликає зростання уваги українських посадовців, що добре, але чи можна вважати ризики вже мінімізованими? Давайте нагадаємо нещодавні приклади “успіхів”.

6. Заповнення е-декларацій трансформувалося у справжнє пекло, і в очах суспільства стало наочним прикладом на що спроможні “фахівці від держави”. А нижче докладаю скрін з переліком хакнутих сайтів та тих, якими скористувались “Russian’s terrorists organizations” за інформацією #CyberSecurity #Ukraine серед яких низка з поважним доменом gov.ua, і це дані за остані декілька днів :

7. Давайте відверто визнаємо:

(а) в Україні демократичні перетворення ніколи не були результатом успішної державної політики, а відбувалися під тиском громадянського суспільства;

(в) у держави та її інституцій є величезна кількість відповідальних завдань і викликів в межах реалізації е-Врядування, які  вимагають максимальної зосередженості людських, фінансових та інших ресурсів для досягнення конкретних РЕАЛЬНИХ результатів. І тут є необмежене поле для партнерства з усіма бажаючими.

(с) перевантаження та розпорошеність зусиль при відсутності значущих для людей результатів – погана стратегія, яка не сприяє зростанню довіри до державної влади та її представників. А без довіри діалог про демократію неможливий в принципі, можлива лише його імітація. Чи дійсно потрібна Кабміну ця імітація?

За результатами цього розгляду найбільш логічними, на мій погляд, є наступні кроки:

1) замість “е-Демократії” повернутись до сфери компетенції Уряду та обмежитись “е-участю” виключно в сенсі “участі” міжнародної ініціативи з відкритого врядування.

2) подальші ініціативи спрямовувати як вдосконалення Врядування в Україні, в т ч її існуючої нормативно-правової бази.

Щодо розвитку громадянського суспільства та демократії – досить цікаве питання, яке насправді зараз знаходиться зовсім в іншій площині ніж компетенція КМУ, та є відкритим для подальшого обговорення саме з представниками громадянського суспільства, органами місцевого самоврядування, яке вже розпочалося. Зараз не треба спробувати тиснути Кабміном на самоврядування в умовах децентралізації навіть заради уніфикації важливих питань.   Багато з нас набули нового та цікавого досвіду останнім часом, отже нам є що обговорювати. Вже цього місяця приєднаюсь до обговорення  в Києві, кому цікаво долучитись – пишіть  мені на ФБ.