Данські народні університети – інакше бачення освіти

Громадський Простір

Сніжана Пушкар, піарниця з досвідом роботи у громадських організаціях, бізнес-тренерка, випускниця Могилянки та університету Шевченка, продовжує вчитися, сповідуючи філософію life-long education, повернулася з піврічного навчання в Данії і поділилася з Громадським Простором своїми враженнями про період навчання в народних університетах (дат. Folkehöjskolen).

Про інтереси

У мене широке коло інтересів, яке включає і психологію, комунікацію, неформальну освіту, і танці, літературу, музику, подорожі. Завдяки народному данському університету в мене з’явилося ще одне хобі – електронна музика і діджеїнг.

Як ти потрапила на навчання в Данію?

Я була учасницею стажування в Польщі, в межах «Школи комунікації НДО та ЗМІ», організованої АХАЛАРом. На якомусь із порталів для громадських організацій побачила оголошення про набір – і вирішила спробувати себе, пройшла конкурсний відбір і взяла участь у програмі. Програма Школи була дуже насичена й наснажлива: я досі в роботі використовую ідеї з цього стажування. З тих пір слідкую за новинами АХАЛАРу – й натрапила на оголошення про набір у народні університети Данії. Довго наважувалась і все ж подала аплікаційну форму на цю програму. І пройшла!

Данія – 3-ма характеристиками, що перше і краще спадає на думку, щоб описати свої враження?

Данія спокійна. У принципі, будь-яка європейська країна порівняно з нинішньою Україною видасться спокійною, але в Данії життя неспішне, розмірене. Мабуть, через те, що країна невелика і темп життя повільніший.

Данія спортивна. Наш університет збудований в досить великому за данськими мірками містечку біля спортивного комплексу (за нашими мірками – це звичайне середнє село). О 17:00 закінчується робочий день, а о 17:15 парковка біля спортивного центру заповнена машинами – майже як у нас після сьомої або на вихідних біля Ашану. У будь-яку пору дня можна побачити бігунів і велосипедистів (як у спортивному костюмі, тобто на тренуванні, так і в повсякденному вбранні – ті, хто іде у справах).

Данія охайна. Незалежно від величини чи віддаленості від ключових доріг, містечка й села дуже подібні: вистрижені газони, акуратні тротуари, велодоріжки, квіти (багато квітів і квітучих кущів та дерев) й підстрижені кущі біля будинків.

Контекст та наповнення навчання, що дала ця поїздка, окрім пізнання іншої країни?

Подаючись на цю програму, я насправді досить мало знала про народні університети. Головна їхня відмінність від класичного вишу – відсутність оцінювання й екзаменації. Мені як бізнес-тренеру, цікаво було подивитися, як це працює і де «захована» мотивація. Але, звісно, я отримала значно більше, ніж просто відповідь на це питання. В Україні нічого подібного до народних університетів я не бачила.

Вибирати можна було з багатьох предметів: туризм і різні види спорту, йога, гра в групі на різних видах інструментів, вокал і хор, електронна музика, танці, мистецтво, вінтажна фотографія, англійська література, данська мова, міжкультурні студії та багато іншого.

Сам заклад розрахований на проживання і навчання понад сотні студентів: є «спальні» коридори, їдальня, навчальні кімнати, студія звукозапису, репетиційні кімнати, спорт- і фітнес-зали, арт-студія і навіть стінка для скелелазіння.

У нашій групі було 86 чоловік, із них більше двадцяти – іноземці. Відповідно, групи дуже різні, у першу чергу, за рівнем підготовки студентів. На будь-якому з предметів були як новачки, так і люди з досвідом (досить різним). Це ще ускладнює роботу з такою групою. Але викладачі вміло з цим упоралися – давали різної складності завдання, або однакові, але для міні-груп, куди входили різного рівня студенти, залучали сильніших до викладання. Взагалі багато було групової проектної роботи, що переважно стимулювало до творчості і до глибшого вивчення предметів. Оскільки ми всі разом жили, то це сприяло й обміну знаннями в позанавчальний час. Усі навчальні кімнати були доступні цілодобово, тож можна було займатися скільки завгодно, якщо душа лежить до того.

Періодично влаштовували презентації результатів навчання: арт-виставки, концерти, перфоманси тощо. Також нам часто організовували майстер-класи поза школою. Найчастіше це був Орхус – друге за величиною після Копенгагена місто Данії, культурна столиця (наше містечко заходиться менш ніж за годину від Орхуса), але ми бували й в інших містечках.

Мене вразило місто Хольстебро: його населення – 55 тисяч чоловік, разом із членами комуни 65 тисяч, але в місті два театри (вони більше схожі на театральні студії, до яких входять і танцювальні школи, разом ставлять перфоманси) і балетна школа на 200 учениць!

І в цьому вся Данія: у вільний час тут прийнято займатися спортом та творчістю, і робити це всією родиною.

Мені також хотілося зануритися в англомовне середовище і отримати досвід життя за кордоном. Ці очікування, звісно, справдилися. Що мене вразило – данці практично всі вільно володіють англійською мовою або хоча б знають її на достатньому для побутового спілкування рівні. Хоча ні, не всі. Якось ми замовляли піцу і нам покликали оператора, який знає англійську. Але це маленька піцерія в маленькому містечку, у ній працюють араби. І якось в супермаркеті я звернулась до консультанта, але вона не змогла відповісти й покликала колегу. Власне, це всі випадки за півроку.

Зараз Україна на шляху реформ… вивчаючи досвіди розвитку Грузії, Польщі (слова Кшиштофа Становскі зокрема), якою важливою є реформа освіти. Що, на твою думку, ми мали б брати для себе із закордонної практики..

Я згодна з паном Становскі в тому, що країні потрібні швидкі реформи та децентралізація. Він говорить про те, що Польщі це принесло успіх, і під час стажування я переконалася в цьому на власні очі. Реформи можуть принести результат вже сьогодні.

Також я повністю згодна із тим, що освіта має бути одним із пріоритетів, хоча результати ми побачимо не так швидко.

Саакашвілі теж пішов цим шляхом у Грузії. Взагалі, на мою думку, він зробив практично неймовірне перетворення. Так, лишилося багато невдоволених, але сьогоднішня Грузія вражає. Я їздила на короткострокову волонтерську програму в школи Кутаїсі. Вчителі, які знають англійську мову і викладають її, отримують відчутні надбавки, рівень викладання мови вражає і дає результат – діти вільно спілкуються англійською. Старші учні також знають російську, але не так добре. У першачків – подаровані на Перше вересня ноутбуки зі встановленими навчальними програмами й інтерактивними уроками. Матеріали цікаві й діти вчаться з задоволенням. І хоча не кожна школа може похизуватися хорошим ремонтом, але кожна дає хорошу базу для майбутнього учням.

Я вважаю, що за реформою освіти і наше майбутнє теж. Звісно, сьогодні є багато можливостей для тих, хто хоче розвиватися – неформальна освіта, дистанційні курси, які часто дають набагато більше для професійного розвитку, але базова освіта має бути високого рівня.

Ідеї, проекти – що в твоїх планах…

Власне, я звикаю до нових-старих реалій, бо країна за півроку моєї відсутності змінилася, а щось просто забулося. Хочу трохи часу, щоб зорієнтуватися. Головне, що я отримала за ці півроку – це картинку «як я хочу, щоб було у нас», дороговказ. Треба добре подумати, як втілити це в життя. У будь-якому разі я в пошуку заняття, яке допомагатиме міняти суспільство або середовище на краще. Окрім того, є ідея з мого хобі – привезти чудову тренерку, яка викладає і проводить грув – практику на межі танцювального заняття і вечірки, дуже драйвовий захід. Але це новинка для нас, треба пояснювати й зацікавлювати, тож шукаю варіантів, як це реалізувати.

Що можна порадити молоді в пошуку досвіду, знань закордоном?

Зараз дуже багато можливостей для навчання і здобуття досвіду закордоном – навчальні стипендії, волонтерські програми, короткострокові курси, як безкоштовні, так і частково платні. Головне – зорієнтуватися в усьому цьому потоці й вибрати те, що до душі, а далі вже наполегливо йти до мети. Дуже допомагає, якщо знаходите людину, яка вже була на цій програмі. Так ви можете зекономити трохи нервів і часу на різні бюрократичні моменти й упевненіше пройдете процедури відбору й оформлення документів (якщо потрібна віза).

На жаль, уряд Данії припинив фінансування стипендій для студентів-іноземців, тож за навчання в народному університеті необхідно заплатити (залежить від кожного конкретного закладу, терміну програми тощо, також деякі університети пропонують часткові стипендії, що становить істотну допомогу). Також оформлення візи влітає в копійку, бо це довгострокова навчальна віза, плюс послуги візового центру доволі дорогі. І ще є багато всяких моментів, які варто враховувати, плануючи поїздку. Проте за харчування окремо платити не треба, що відчутно полегшує бюджет такої подорожі.

І пам’ятайте – мрії збуваються, головне хотіти і рухатися до мети! Або хоча б лежати у напрямку до неї.