“Ратифікуймо Стамбульську конвенцію, зупинимо насильство проти жінок! Вимагаємо дій, а не обіцянок. Вимагаємо ратифікації Стамбульської конвенції!” – пропонують організатори Маршу Жінок* 2020.
Цей міжнародний договір, ще у 2011 році підписаний Україною, покладає на нашу державу різні зобов’язання — щодо криміналізації насильства щодо жінок та домашнього насильства, переслідування кривдників і кривдниць, захисту жертв, можливості правоохоронних органів реагувати на різні форми насильства, освіти громадян і громадянок щодо неприпустимості застосування насильства. Водночас, передбачається контроль міжнародних органів, зокрема Групи експертів з дій проти насильства стосовно жінок і домашнього насильства (ГРЕВІО, англ. — GREVIO), а також Генерального секретаря Ради Європи. Україна, слід віддати належне, багато зробила у сфері криміналізації домашнього насильства, однак ухвалення законодавчих актів до кінця не вирішило основної проблеми — системного застосування насильства щодо жінок та дітей і в багатьох випадках бездіяльності поліції.
Саме у цьому мета Маршу: змусити державу почути про ці проблеми, ратифікувати Стамбульську конвенцію та зменшити кількість насильницьких злочинів, забезпечивши належну реакцію правоохоронних органів та захист жертв.
Організаторки маршу зазначають: “Ми — жінки різного віку, соціальних класів, сексуальної орієнтації, ґендерної ідентичності, кольорів шкіри, етнічності та національності. Ми живемо у різних соціальних контекстах та реаліях, але всі ми кожного дня стикаємося з сексизмом, дискримінацією та насильством, які називаються “традиційними цінностями”.
Сьогодні ми об’єднались заради спільної мети: посилити голос жінок та нашу видимість у суспільстві.
Нам кажуть, що ми вигадуємо, що насправді насильства немає, а сварки та бійки у сім’ї — це особиста справа родини. Нас переконують, що ми самі провокуємо насильство, що наш одяг, макіяж, поведінка провокує ґвалтівника. Нам повторюють, що жінки не рівня чоловікам, що ми повинні сидіти вдома та надихати їх на звершення. Кожного разу, коли ми говоримо про те, що нас ґвалтують, зневажають, б’ють та обмежують у правах на системному рівні, то чуємо, що це — лише вигадки, або що ми — занадто емоційні. Кожна з нас чула це не раз у своєму житті.
З нас досить!
Наша повістка — це глобальний спротив, а не «жіноче питання». Наша участь та представленість — не для формальної ґендерної презентації. Ми — сила, що формує нову реальність.
Ми не будемо більше терпіти зверхність, зневагу, сексизм, сексуальну об’єктивацію та насильство. Наші потреби — це невід’ємні права людини. Ми втомились від системної нерівності — у сферах прийняття рішень, в політиці, в оплаті праці, в сім’ї.
На жаль, зараз ми спостерігаємо черговий наступ консерватизму та «антиґендерних» рухів. Вони намагаються забрати у нас відвойовані права. Вони кажуть, що ґендерна рівність — це загроза сім’ї та нації, що основна роль жінки — народжувати дітей. Але ґендерна рівність для нас — основоположне право та головна вимога. Ґендерна рівність — це про можливість бути собою, можливість вибирати чи робити кар’єру, чи присвячувати себе родині, поєднувати ці дві ролі або обирати інші, як для чоловіків, так і для жінок та інших, хто розширює бінарну картину світу.
Ґендерна рівність — це поштовх до зміни патріархальної системи з домінантним становищем чоловіків у суспільстві. Фемінізм — це боротьба за право жінки сприйматися людиною, а не сексуальним об’єктом, з такими ж правами й обов’язками, з такою ж відповідальністю, як і чоловіки. Сьогодні ми бачимо, що здобутки феміністок і профеміністів минулих років під загрозою, і нас знову хочуть змусити жити за консервативними «традиційними цінностями».
Ми виступаємо проти ультраправого, домашнього, сексуального, економічного, психологічного та будь-якого іншого насильства.
Виходь на «Марш Жінок», адже голос кожної та кожного важливий. Наш спільний спротив — це дія, що ґрунтується на солідарності. Ми різні, але маємо бути рівними у правах і солідарними у боротьбі за них. Наші потреби мають бути враховані та стати пріоритетними, передусім для нас. Нічого для нас без нас”.
- Сайт Маршу Жінок* – http://marsh-zhinok.com.ua/
- Сторінка Маршу в Інстаграм – https://www.instagram.com/marshzhinok/
- Петиція про ратифікацію Стамбульської конвенції – https://petition.president.gov.ua/petition/87528
* — під загальним терміном “жінки” ми розуміється багатоманітність жіночих досвідів, ідентичностей та соціалізації, що знаходяться на перетинах раси, класу, віку, сексуальної орієнтації, ґендерної ідентичності тощо.