Донецький Майдан почався 21 листопада 2013 року біля пам’ятника Тарасу Шевченку. Як і київський, він почався із соціальних мереж і був реакцією на непідписання Угоди про асоціацію між Україною та Євросоюзом, згодом посилився через силовий розгін студентів у Києві.
“Наш Майдан не був політичним. Так, у ньому брали участь політичні партії, але ми домовилися бути лише з українськими прапорами. Тож вигадали і роздрукували прапор донецького Євромайдану. Мали власну брендовану символіку, стрічки”, – розповідає учасниця донецького Майдану Катерина Жемчужникова.
“Особисто я виходив за європейську асоціацію, продовження України на захід. І коли вперше поїхав на форум Євромайданів до Харкова, це було 11 січня, почув, що люди з різних регіонів виходять за різні речі. Більшість людей не ходили за асоціацію з ЄС. Вони виходили за національне відродження, проти бандитизму, проти податків тощо”, – згадує події Володимир Фомічов, учасник донецького Євромайдану, редактор Українського радіо.
Рушійною силою донецького Євромайдану були переважно громадські активісти, члени опозиційних партій і журналісти незалежних ЗМІ. Спочатку активісти лишалися на донецькому Євромайдані й уночі. Згодом такі чергування стали небезпечними й були припинені.
Наступною сторінкою в історії донецьких протестів стали акції “Донецьк – це Україна” у березні 2014 року. Тоді вперше від початку Революції Гідності число мітингувальників вимірювалося декількома тисячами. Однак протестувальники зазнали жорстокої розправи (вбивства, каліцтва, катування). Небесну Сотню поповнив Дмитро Чернявський. Таким чином, 13 березня 2014 року стало точкою відліку агресивної “русской весны”, яка призвела до війни на Донбасі.
5 червня о 17:00 запрошуємо долучитися до розмови з учасниками донецького Євромайдану.
Стрім можна буде переглянути на сторінках Національного музею Революції Гідності та Інформаційно-виставкового центру Музею Майдану в Facebook.
Спікери:
Володимир Фомічов – учасник донецького Євромайдану, редактор на Українському радіо.
Катерина Жемчужникова – учасниця Євромайдану в Донецьку, журналістка.
Валентин Краснопьоров – голова правління громадської організації “Сильні громади”, засновник просвітницької ініціативи “Останній Капіталіст”.
Вольга Шейко – адвокатка, кандидатка юридичних наук, правозахисниця.
Питання дискусії:
- Чому вийшли на протести
- Бути лідером страйку
- Особисті історії про Майдан
- Яким бачать майбутнє земляків, котрі залишилися вдома
- Як Революція Гідності змінила життя
Модерує Ольга Сало – учасниця Громадського сектору Євромайдану, співробітниця Національного музею Революції Гідності.
Онлайн-дискусія є частиною циклу публічних зустрічей із представниками спільнот Майдану в регіонах. Проєкт започаткував Національний музей Революції Гідності наприкінці листопада 2019 року. Мета ініціативи – задокументувати свідчення учасників Революції Гідності. Це допоможе науковцям у дослідженнях аспектів цих подій.
Пресслужба Національного музею Революції Гідності
+38 098 66 11 833, [email protected]
